Наша традиція - це свобода: що насправді значить 8 березня

Наша традиція - це свобода: що насправді значить 8 березня

8 березня поділило суспільство на 2 частини: шанувальники "традиційних" цінностей вітали "милих жінок" і бажали залишатися "красивими, ніжними та бажаними", інша ж частина жінки і прогресивно налаштовані чоловіки все голосніше нагадували, що це свято присвячене не "жіночності", а боротьбі за рівноправність.

Запоріжжя цього року вперше долучилося до Маршу Жінок, який традиційно проходить 8 березня в усьому світі.

Ось декілька важливих подій з історії, які показують чому боротьба за права жінок важлива і повинна продовжуватися.

"Жіночий вихідний" або "Довга п'ятниця"

Право голосу - одне з ключових прав особистості, яке дає змогу обирати майбутнє своєї країни, брати участь в політичному процесі та змінювати його. Важко уявити, але ще протягом ХХ століття в багатьох країнах політичний курс обирала лише одна частина дорослого населення. Ісландія стала однією з перших країн, змінили цю політику. У 1915 році, в розпал руху суфражисток, ісландські жінки здобули право голосу (після Нової Зеландії, Австрії та Фінляндії). Проте помітних змін не було: в парламенті жінки займали лише 5 відсотків, у порівнянні з приблизно 20 відсотками в інших скандинавських країнах. Тому нова хвиля феміністок вирішила піти на жорсткі міри: 24 жовтня 1975 року, відомий в Ісландії як "Жіночий вихідний", відбулась забастовка, в якій 90 відсотків жінок не вийшли на роботу. Вони збиралися на площах, дивилися фільми про суфражисток та виступали з промовами. Цей момент став переломним в житті країни, а через п'ять років в президентських виборах перемогла Вігдіс Фіннбогадоттір - перша європейська жінка-президент.

Перша випускниця університету

У різні епохи і в різних країнах жінки допускалися лише до молодшої шкільної освіти, або до академічної, або не допускалися взагалі. Важливим і символічним епізодом в історії освіти вважається 1861 рік, коли француженка Жюлі-Віктуар Добье, журналістка і борчиня за права жінок, стала першою студенткою, а потім бакалавром університету Ліона. На жаль, її фігура мало відома за межами Франції, але саме завдяки старанням Добье і її однодумців в 1866 році жінки отримали право здавати іспити на отримання ступеня бакалавра в усіх вищих навчальних закладах країни. Через рік вони вже змогли отримувати освіту на всіх факультетах, крім теологічного. У наші дні на Заході питання освіти для жінок уже давно закрите, в той час як, наприклад, в Пакистані або в Ємені навіть шкільна освіта для дівчаток викликає спалахи терористичної агресії з боку фундаменталістів.

Допуск до змагань з гімнастики і атлетики

Важко уявити собі Олімпіаду без жіночої збірної з художньої гімнастики, фігурного катання або синхронного плавання. У такі секції традиційно віддають маленьких дівчаток, тому що в суспільстві є думка, що ці види спорту «жіночні». Однак аж до 50-х років минулого століття ці дисципліни вважалися чоловічими. Вперше жінки отримали можливість змагатися в Олімпійських змаганнях з атлетики та гімнастики тільки в 1928 році на літніх Іграх в Амстердамі. В тих іграх 277 жінок брали участь в 14 змаганнях з 4 видів спорту - спортсменки становили майже 10 відсотків учасників, що за тодішніми мірками було зовсім не мало. Тому, під час суперечок навколо форми жінок-боксерів, допущених до Олімпіади в 2012 році, або коли висміюється недостатня видовищність жіночого футболу або баскетболу, варто озирнутися на історію інших видів спорту. З роками правила і практики, швидше за все, зміняться, і світ побачить дані види спорту абсолютно в іншому світлі.

Зняття формулювання «швед» в робочій анкеті

У багатьох країнах світу до недавнього часу робота на державних постах для жінок була неможлива навіть формально, а в реальності досі важкодосяжним. У той же час в Швеції перші зрушення в бік реалізації права жінки на оплату праці були зроблені вже в XVIII столітті, коли у жінок з'явилася можливість займатися легальною вуличною торгівлею та володіти готелями. Потужний рух за рівноправ'я статей в Швеції в XIX столітті і рух шведських суфражисток на початку XX зробили країну однією зі світових платформ фемінізму: так, в 1909 році шведські феміністки добилися перегляду правил прийому на роботу в державні установи та вилучення з анкет на працевлаштування формулювання «швед» (тобто громадянин тільки чоловічої статі), таким чином, отримавши доступ до посад у багатьох сферах державної служби. До цього жінка з належною освітою і кваліфікацією не могла викладати в державному університеті або працювати лікарем в державній лікарні. Однак в усьому світі жінки як і раніше отримують в середньому менше, ніж чоловіки, в тому числі на однакових посадах. Як і раніше не усі посади, формально доступні жінкам, виявляються такими в реальності, тому очевидно, що боротьба за рівноправність у трудовій сфері не закінчена.

Справа «Р проти Р»

Найбільш травматичний досвід, яким страшно ділитися і який знайомий великій кількості жінок - це сексуальне насильство. Особливо воно страшне в стосунках, де до того ж вкрай важко довести, що ти є жертвою. Згвалтування в шлюбі проходить під радарами закону і суспільства в багатьох країнах тому, що його практично неможливо довести і вважається максимально принизливим для потерпілої і її сім'ї. У Великобританії стала резонансною справа «Р проти Р» 1991 року, в якому чоловік, звинувачений в згвалтуванні дружини, подав апеляцію, посилаючись на те, що закони про зґвалтування не включали в себе прецедентів насильства в шлюбі. Після довгого розгляду було встановлено, що незважаючи на лазівки в законі, згвалтування в сім'ї повинно кваліфікуватися як окремий випадок згвалтування, і апеляція була відхилена. Справа розглядалася Європейським судом з прав людини, і в 1994 році прецедент був закріплений, таким чином згвалтування в сім'ї офіційно стало протизаконним. На жаль, у багатьох країнах, згвалтування в стосунках не артикульовано з позиції закону і навіть завести кримінальну справу за фактом вчинення злочину непросто. 

Право на аборт

Репродуктивні права залишаються найскладнішою сферою правозастосування по відношенню до жінок. Християнство донині засуджує контрацептиви, а аборт в очах широкої громадськості є, в залежності від релігійних і етичних поглядів людей, більшим чи меншим злом. У багатьох країнах, у тому числі в прогресивній у багатьох відношеннях Ірландії, аборти нелегальні, в деяких країнах дозволений аборт тільки за медичними показниками. Окремої уваги вартий прецедент звинувачення країни у відмові громадянину в праві на особисте життя і на заходи переривання вагітності. У 2001 році 17-річній перуанці К. Л. поставили діагноз «аненцефалія плода», хвороба, при якій плід практично приречений на смерть, а його розвиток небезпечний для здоров'я матері. На той момент в Перу вже були легалізовані аборти, проте директор клініки відмовився проводити операцію, дівчина змушена була виносити вагітність, а дитина померла на четвертий день після пологів. Вона звернулася зі скаргою в ООН, і в 2005 році організація визнала її потерпілою, ще через десять років Перу погодилося виплатити К. Л. компенсацію.

Міжнародна акція "16 днів проти насильства"

25 листопада відзначається Міжнародний день боротьби за ліквідацію насильства над жінками, а також стартують «16 днів активізму проти ґендерно зумовленого насильства»

У період з 25 листопада по 10 грудня в усіх регіонах України громадськими організаціями, місцевими структурними підрозділами у справах сім’ї та молоді, центрами соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді  будуть проводитись заходи з попередження та подолання насильства в сім'ї.

За даними ООН, в Україні досі кожна 5 жінка страждає від домашнього насильства. За даними дослідження UNFPA Україна, кожен п’ятий чоловік вважає, що чоловік має право вдарити або побити дружину, якщо дізнається про її зраду, кожен десятий переконаний, що жінка має терпіти насильство заради збереження сім’ї, більше половини опитаних саме чоловіків-кривдників упевнені, що проблема має вирішуватися виключно в межах родини.
Метою акції є привернення уваги громадськості до проблем насильства в сім’ї, а також активізація діяльності державних структур і громадських організацій із метою захисту прав жінок та формування ненасильницької ідеології в суспільстві.

Офіційно цей день був оголошений Генеральною Асамблеєю ООН у 1999 році, але відзначатися він почав з 1981 року в пам’ять про трагічну загибель трьох сестер Мірабаль, які були жорстоко вбиті під час диктатури домініканського правителя Рафаеля Трухільо у 1960 році.
Щорічна акція „16 днів проти насильства” ініційована Першим всесвітнім інститутом жіночого лідерства 1991 року. Власне тоді визначився зв’язок між насильством стосовно жінок та правами людей. Дати акції символічно наголошують на цьому зв’язку:
25 листопада – Міжнародний день проти насильства щодо жінок, 10 грудня – Міжнародний день прав людини.

У цей шістнадцятиденний період входять й інші важливі для демократичної спільноти дати:
1 грудня – Міжнародний день боротьби зі СНІДом,
2 грудня – Міжнародний день боротьби з рабством,
3 грудня – Міжнародний день інвалідів,
5 грудня – Міжнародний день волонтера, 
6 грудня – річниця інциденту в Монреалі.

Таким чином, майже кожний день від 25 листопада до 10 грудня означений фактами та аргументами стосовно того, що будь-які форми насильства   (у громадській чи приватній сферах) є порушенням прав людини.

До проведення акції “16 днів проти насильства” може долучитися:

• кожна особа, яка своїми власними діями (підтримкою, розповіддю про власний досвід, порадою) може призупинити насильницькі дії;
• кожна організація, яка може долучитися до проведення даного заходу, провести будь-який захід спільно з іншими організаціями;
• кожна особа, яка говорить вголос про неприпустимість побиття, психологічного, фізичного та інших видів насильства, про зґвалтування та про приниження жінок і дівчат, чоловіків і хлопців на роботі, в родині, серед друзів чи колег.

 

За матеріалами Міністерства соціальної політики

Права переселенців хочуть розширити - Мінвет працює над законопроєктом щодо участі переселенців у виборах

Триває спільна робота Мінветеранів із Міністерством розвитку громад та територій України над законопроєктом, який дозволить інтегрувати внутрішньо переміщених осіб у місцеві громади, в яких вони нині проживають.

Про це заявила міністерка у справах ветеранів, тимчасово окупованих територій і внутрішньо переміщених осіб України Оксана Коляда під час спілкування з вимушеними переселенцями у Херсоні 24 жовтня.

За її словами, прийняття закону дозволить здійснювати фінансові розрахунки, з урахуванням цих осіб, вже як повноцінних мешканців громад, а також дозволить розширити їхні права, зокрема брати участь у місцевих виборах. Законопроєкт буде оприлюднений для публічного обговорення.

Ситуацію також прокоментував В’ячеслав Гусаков - громадський омбудсмен “Опори” з захисту виборчих прав громадян в Херсонській області.

Так, за його словами вимушені переселенці можуть брати участь у президентських виборах і у виборах у загальнодержавному багатомандатному окрузі, проте вони не можуть обирати на місцевих виборах.

Страйк за клімат: молодь Запоріжжя вимагає захистити екологію

В п’ятницю, 27 вересня, ініціативна молодь Запоріжжя долучилася до міжнародного страйку за клімат «Fridays For Future», в межах Global Week For Future 20-27, 2019.

Учасники акції (переважно студенти та школярі) звернулися не тільки до влади, але і до звичайних громадян із такими гаслами: “Марс не врятує, захисти Землю”, “Звички не потреба, зміни починаються з тебе”, “Моя хата не скраю, коли планета палає” тощо.

Вимоги до влади:

●      Енергооефективність - пріоритет № 1!

●      “Ні” одноразовому пластику;

●      Організація та підтримка роздільного збору, переробки та безпечної утилізації сміття;

●      Збільшення зелених насаджень у місті та мораторій на забудову зелених зон Запоріжжя;

●      Зеленому місту - зелений транспорт;

●      Висвітлення екологічної ситуації у ЗМІ.

Активісти переконані, що уповільнити зміни клімату та мінімізувати негативні наслідки цього процесу неможливо і без особистісних змін громадян. Кожен із нас може: відповідально споживати, купувати лише те, що дійсно потрібно; відмовитися від одноразового посуду і пакування; сортувати сміття і компостувати органічні відходи; обирати етичні товари й веганські продукти.

Кліматичний страйк вже не вперше проходить у Запоріжжі. Подібні акції плануються і в майбутньому. Долучайтеся!

Соціальний захист переселенців буде посилено

Кабмін ухвалив постанову, що дозволить посилити соціальний захист внутрішньо переміщених осіб та забезпечить адресність надання грошової допомоги.

Відповідну постанову ухвалено на засіданні 15 серпня. "Її реалізація дасть можливість посилити соціальний захист внутрішньо переміщених осіб та забезпечить адресність надання грошової допомоги", - повідомляють у Мінсоцполітики.

Передбачено надати право на отримання грошової допомоги особам, які досягли пенсійного віку та особам, які досягли 18-річного віку та продовжують навчання в закладах освіти за денною формою.

Також буде підвищено загальний розмір грошової допомоги, що виплачується на родину, до складу якої входить двоє і більше осіб з інвалідністю. Крім того, постановою передбачено врегулювати питання виплати грошової допомоги з доставкою за фактичним місцем проживання особам з інвалідністю першої групи та особам, які не здатні до самообслуговування і потребують постійної сторонньої допомоги. 

5 фільмів про тих, хто тікає від жаху

Іноді міграція - це добровільний переїзд в іншу країну у пошуках кращої роботи, або, наприклад, за близькими людьми. А іноді міграція - це не вибір, а порятунок. Згідно з даними агентства ООН у справах біженців, сьогодні в світі більш ніж 70 млн людей мають статус тимчасово переміщених осіб. Це люди, які втікають від війни, збройних конфліктів, переслідувань, політичного гноблення, зміни клімату та стихійних лих у пошуках безпеки.

Сьогодні ми пропонуємо вам добірку фільмів, щоб пролити світло на життя переселенців й біженців. Приділіть час для знайомства з кожною історією.

1. Море у вогні (2016 р., реж. Джанфранко Розі)

Найбільш відомий документальний фільм про біженців, який отримав головний приз на 66-му Берлінському кінофестивалі. Фільм розповідає про життя італійського острова Лампедуза (205 км від Сицилії), який став перевалочним пунктом для біженців з країн Північної Африки і Середнього Сходу. На острові облаштовані спеціальні табори для людей, які хочуть почати нове життя в країнах Європи. Там надають медичну допомогу, тимчасове житло і їжу.

Режисер картини прожив кілька тижнів на острові Лампедуза, вивчаючи його історію, культуру жителів і повсякденні реалії місцевого населення та мігрантів. 

2. Ласкаво просимо (2009 р., реж. Філіпп Льоре)

Ще один призер кінофестивалю в Берліні, тепер із Франції. Це потужний фільм про проблеми нелегальних емігрантів. В ньому розповідається про 17-річного біженця з Іраку, Біял Каяні, який прагне потрапити до Лондона. Там його чекають кохана Міна і команда Манчестер Юнайтед, за яку він хоче грати. Подолавши довгий і важкий шлях, він дістався до французького міста Кале, і тепер тільки Дуврська протока відділяє його від Англії.

3. По той бік надії (2017 р., реж. Акі Карурісмякі)

Фінський трагікомедійний фільм, що розповідає історію молодого сирійського біженця Халеда та 50-річного продавця краваток Вікстрема. Халед дістався на вантажному судні Фінляндії в пошуках кращого життя, але, як і багато інших, вимушений перебувати в країні нелегально. Вікстрем - колишній комівояжер і завзятий гравець в покер, тримає ресторан на околиці Гельсінкі. Цих двох людей з різних світів доля зводить разом.

4. Діпан (2015 р., реж. Жак Одіар)

Європейська драма про пошук кохання, показана на прикладі людей з іншої культури. Після завершення громадянської війни на Шрі-Ланці Діпан, один із учасників террористичної організації "Тигри визволення Таміл-Імалу" тікає до європи. Сподіваючись на те, що сімейній людині легше отримати притулок, Діпан привозить з собою жінку і дівчинку, видаючи їх за свою дружину і доньку. Прибувши до Парижа Діпан не влаштовується на роботу конс'єржем і сподівається, що фальшива сім'я стане справжньою, і вони житимуть нормальним життям. Але незабаром Діпану довелося згадати те, що він — воїн, і стати на захист своєї сім'ї.

5. Тріумфальна арка (1984 р., реж. Варіс Хусе)

Улюблена класика. 1940 рік, Друга світова війна. Франція з останніх сил чинить опір німецьким військам, а Париж, тим часом, став притулком для багатьох біженців, які прибули в це місто з інших міст Європи. Серед них відомий лікар - антифашист Ревік, що відмовився співпрацювати з гестапо, де він піддавався тортурам і допитам за сприяння євреям. Тут він зустрічає жінку своєї мрії Джоан.

Що почитати? Надихаючі історії у книзі "Переселенці. Люди які не загубили себе"

У цій книзі — історії людей, яких спіткало велике лихо — війна. Вони були вимушені покинути рідні місця й міста, роботу й друзів... Але, ставши переселенцями, не загубили найголовніше — себе. Бо коли в людині є Людина, то завжди можна дати собі раду.

За плечима в них рідний дім та звичний ландшафт, улюблена робота, назавжди розімкнуте коло знайомих і друзів. Є життя до війни і після. Вони, мов птахи, вимушено полетіли із рідних гнізд освоювати нові землі.

Окупаційна російська влада погнала одних українців із Кримсього півострова на материк, а інших, із Донбасу, розпорошила по різних регіонах. Нова ж українська влада приготувала для них сюрпризи: безкінечні черги в державних організаціях, колосальні труднощі з одержанням бодай якогось житла та жалюгідну матеріальну допомогу (від 200 до 400 гривень). Мільйони українців зависли над прірвою: у їхніх очах невідомість і страх за майбутнє їхніх дітей. І в межовій ситуації лиш одиниці змогли встояти на ногах. Вони не підкорилися обставинам, а навпаки, почали все з нуля й дістали фору за свою віру та стійкі переконання. Мова про успішних переселенців, які повірили в себе і яким повірила решта українців.

23 історії успішних людей зі Сходу та Криму – це хороший почин для України, який надихатиме переселенців і решту українців вірити, надіятися, любити, рости й діяти. І сподіватися, що всі перелітні птахи вернуться на малу

батьківщину.